![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
Коментар Чижмаря: http://www.oda.te.gov.ua/index.php?actio
Коментар Заставного: http://roman-zastavnyy.livejournal.com/3
15 квітня минає місяць, як мешканці Тернопілля підтримали патріотичну політичну силу, яка вже добряче набридла мешканцям Львівщини своєю примітивністю ( див. будь-який пристойний політичний Інтернет-форум Львівщини). Ну, не будемо підходити упереджено до поки що улюбленої партії нашого краю, а спробуємо проаналізувати, що вдалося пів сотні депутатів «Свободи» реалізувати із задекларованого під час передвиборчих змагань.
Першим пунктом програми ВО «Свобода» на виборах до Тернопільської обласної ради було «встановлення чесної влади». Критерій чесності обговорювати не будемо, але обрання чужинця на посаду голови облради в чергове засвідчило, що місцеву політичну еліту мають за ніщо навіть у Львові, не кажучи вже про столицю. Навіть не другорядна, а третьорядна роль голови обласної організації «Свобода» Олега Сиротюка під час сесій облради та політичних консультацій викликала у місцевого бомонду пересмішки. Сиротюка для «відмазки» призначили лише керівником-«пустозвіном» фракції «Свобода». Спеціально пишемо «пустозвіном»!Чому? А як інакше оцінити його «дієвість» протягом місяця в Тернопільській обласній раді, протягом аж трьох пленарних засідань він спромігся порушити першим і поки що єдиним питання, що стосувалось … моряків, піратів та Азовського моря. Про інші вагомі проблеми свободівці ще навіть не заїкались. Чому? Та тому, що про «високодуховність», «масштабність мислення» та про інші «чесноти» місцевого очільника «Свободи» тернополяни мали змогу пересвідчитися під час прямих ефірів на місцевому телебаченні та радіо. До відома краян, які справно сплачують податки: проведення одного пленарного засідання Тернопільської обласної ради обходиться у 30 тисяч гривень!
Інше питання мучить усіх патріотів і націоналістів Тернопільщини: як це «свободівці» скурвилися з «Єдиним Центром», в якому лише кучмісти, колишні комуністи і кагебісти!? Віповіді тернополяни не почули й досі. Так само й «дружба» з «Українською народною партією», яка без мила прагне залізти до влади через, перепрошуємо за натуралізм, ср..ку глави Секретаріату Президента, теж викликає скептичні насмішки у людей.
Словом, з першим пунктом передвиборчої програми у свободівців не склалося. Другим чомусь по важливості партійці Тягнибока вважали питання запровадження прямих телетрансляцій засідань Тернопільської обласної ради. Певно, пишучи програму, хотіли догодити тернополянам видовищами. Нині, для голодних краян таке «шоу» обійдеться в 25 тисяч гривень за одну трансляцію. Скільки тих трансляцій буде, наразі не скаже й само керівництво облради. Але значно більшою проблемою, ніж фінансова, для «свободівців» постане участь у сесіях головного регіонала Тернопілля Ореста Муца, який «розмаже» всю «глухо-німу» фракцію тягнибоківців. Телетрансляції поставлять жирний хрест на політичному майбутньому «Свободи» вже за кілька засідань, як це сталося у Львові, де теж транслюють сесію облради.
Про скасування ухвалених рішень попередньої ради, які прийняті нібито з порушенням законодавства, нинішня верхівка «Свободи» прагне не «тріпатися». Політична доцільність змушувала їх «тризвонити» по всіх ефірах та газетних шпальтах цю нісенітницю. Про те нині, коли світлі голови від Коломийського проаналізували дані, то сказали «прикрити» писки львівським «крикунам» на цю тему. Виявилось, що за два з половиною роки діяльності обласної ради під керівництвом Михайла Миколенка і, що більш важливо, значно виваженіших керуючого справами облради Теодозія Кухарського та голови бюджетної комісії Михайла Шкільного, прокуратура не опротестувала жодного рішення облради!!! Політтехнологи, які консультують тягнибокових «пацанів», дивляться, щоб зараз не наламали дров з цими фундаментальними рішеннями. Переголосувавши будь-який фінансовий документ, губернатор має повернути витрачені кошти назад в казначейство. Якщо не поверне – мусить сушити сухарі. Тому на днях голову облради поставлено перед фактом технічно проголосувати за неважливі рішення, які й так вже виконані. Для піару показово познущаються над керівником театру Ігорем Сачком. Можливо, ще знайдуть кілька жертв, аби працевлаштувати безробітних членів «Свободи».
Третім пунктом програми обіцяли кандидатами в депутати проводити місцеві плебісцити (референдуми, громадські слухання, загальні збори мешканців) з усіх життєвоважливих та спірних питань (земельних, майнових, релігійних тощо). Поки глухо як в танку, хоча таких справ, як казав кіт Матроскін, «завалісь». Так само вже ні мур-мур про сприяння створенню будинкових, вуличних комітетів, товариств та об'єднань співвласників будинків, залучення їх до ухвалення рішень щодо житлово-комунального господарства. Не арештовано й заступника голови обласної ради Сергія Тарашевського. Чому? Адже «Свобода» обіцяла покласти край рейдерським атакам, земельним та майновим аферам. Принаймні дачники тернопільського кооперативу «Ювілейний» мають що сказати голові обласної ради про Сергія Олександровича. Про гарантування збереження комунальної власності на стратегічні підприємства та об'єкти зараз промовчимо, бо певно хлопці лишень відкрили список і вибирають з чого «почати» діяльність.
Про закріплення за кожним депутатом фракції ВО "Свобода" районів області для безпосередньої роботи з громадянами можна лише посміятися. Місяць минув, а зі «свободівців» аж один з 50 депутатів спромігся «засвітитися» у Шумському районі 5 квітня. І лише 12 квітня на партійних зборах у філармонії Олег Сиротюк повідав теорію, який депутат закріплений за яким районом. Тепер, жартують тернополяни, їм треба купити географічні карти, аби знати в якому керунку їхати до «свого» району.
Про розвиток господарства краю туманні уявлення має сам Олег Тягнибок, який не ризикнув очолити Тернопільську обласну раду аби, перепрошуємо за прямоту, не обіср…ся. Першим ділом щодо газдування у програмі «Свободи», яку більшість виборців й в очі не бачили, йшлося про… заснування Знаку якості "Чистий продукт з Тернопілля" для промоції екологічно чистої продукції. Справа це потрібна, але з господарчої точки зору… перевернута з ніг на голову. Спочатку, кажуть господарники з досвідом, треба рукави засукати до роботи, а вже потім вибирати достойних і нагороди роздавати. З іншого боку, чи мають «свободівці» у своєму віданні лабораторію і фахівців, щоб могли провести необхідні незалежні експертизи? Ні, бо така установа є лишень у столиці і коштує її утримання чималих грошей. Чи має обласна рада такі фінансові ресурси, а головне фахівців – відповідь очевидна у час фінансової кризи.
Обіцяв Тягнибок у передвиборчій програмі заснувати також обласну біржу аґрарної продукції та сировини. Створити обласний сільськогосподарський гуртовий ринок. Не має натяків ні щодо першого, ні щодо другого. Нині існуючий приватний гуртовий аграрний ринок ледь животіє. Мовчимо вже й про прозору систему обліку та контролю за використанням земель, про яку вони навіть не заїкаються. «Бабкло» за вибори треба ж якось хлопцям віддати. А от щодо збереження у комунальній власності та відновлення роботи Тернопільського летовища можемо сказати, що чи не у всіх інтерв’ю новоспечена влада заявила про його відродження. Тільки не сказала як. Напевно, Зеновій Щепановський ще не придумав, жартують політичні опоненти.
Про «свободівську» Програму будівництва доріг коштами відрахувань з видобутку щебеню в кар'єрах області найбільше були подивовані керманичі облавтодору. 90% всіх кар’єрів Тернопілля працюють у тіні. Ремонт кілометра дороги коштує 1 млн. гривень. Де візьмуться гроші на ремонт? Словом, як і всі попередні пункти, маємо черговий пшик.
Про забезпечення області енергією з особливим ентузіазмом надривались під час мітингів члени «Свободи». Тернополяни лишень здивовано переглядались. Лише молодь думала, що Тягнибок зі Львова привезе співачку Руслану, яка має сольну програму «Дика енергія». Тому й кажуть голосували за «халяву».
Ледь не скандалом завершився піар-хід Тягнибока по створенню енергокомплексу на базі Малашівського сміттєзаводу. «Накостиляли» селяни львівському «майже президенту» по повній програмі. Чи поткнеться туди Олексій Кайда? Найімовірніше, за всіх «віддуватиметься» мер Роман Заставний, який має за три місяці вирішити, куди скидати сміття Тернополя.
Надзвичайно великих фінансових ресурсів необхідно для переведення закладів освіти, охорони здоров'я, культури та інші комунальні установи на енергозберігаючі технології, а житловий фонд - на індивідуальне опалення. Але де під час кризи візьмуть гроші «свободівці»? За чутками, Коломийський не збудував ще поки в Україні заводу з виробництва котлів.
Палка з двома кінцями чекає на голову облради Олексія Кайду при встановленні обіцяного у програмі жорсткого контролю за справедливим розрахунком комунальних тарифів. Люди, які голосували за «Свободу» чекають «дешевої справедливості», а комунальні установи, які належать обласній раді, мають «свою, рентабельну справедливість». Якщо підтримати людей, то можна заодно запівдарма хапнути збанкрутілу мережу «Тернопільтеплокомуненерго».
Про обіцяне Тягнибоком і «Свободою» покращення якості життя можна хіба здогадуватись. За їхньою логікою, Ющенко і Тимошенко винні в усьому. На всеукраїнському рівні лідери країни звітуватимуть про роботу. З них є кому спитати. А от як відбріхуватиметься (назвемо речі своїми іменами) голова облради?
Ціковою видалась ідея щодо заборони на території області продажу дитячого харчування, яке містить генетично модифіковані речовини, але й про успіхи в цій сфері нічого не чути. Для чого це балакали опричники Тягнибока? Поки що лише для того, щоб мами немовлят поставили галочки у виборчих бюлетенях. Так само поки що виявились пустопорожніми обіцянки щодо обмеження з продажу алкоголю та тютюну поблизу навчальних, виховних, медичних закладів і церков. Відомо лишень, що як продавав один з депутатів-«свободівці» у своїх генделиках у рідному селі Токи Підволочиського району куриво і оковиту, так і далі продає. І навіть у клюбі, де бувають танці.
Про «слабкість» свободівців до комунальних аптек тернополяни знають від львів’ян. Жартують фахівці, що Тягнибоку дуже подобається «запах зеленки». Тому про суть ідеї посилення контролю за націнками на ліки у комунальних аптеках експерти можуть не просто здогадуватись, але й відверто прогнозувати щодо прихованих намірів для доведення обласної комунальної фармації до банкрутства.
На носі випускні іспити у школах, а про заснування іменних стипендій обласної ради для сприяння сільській обдарованій молоді у доступі до якісної освіти, що обіцяв «лічно товариш Тягнибок» у Збаражі навіть кінь не валявся. А ви щось чули про систему заходів запобігання повеням? Автор цих рядків ні. Певно й Олексій Кайда та Олег Тягнибок, коли прочитали той пункт зі своєї передвиборчої програми на телеефірі й відразу забули. А про те, де взяти мільйони на здійснення цього задуму, певно, й не задумувались.
Навіть про утвердження українського духу «Свободою» на Тернопіллі ну ні звуку не чути. Хай би вже щось видумали. А то як стояв нашвидкуруч «склепаний» пам’ятник Степану Бандері «недолатаним», так , певно, до кінця каденції «свободівців» й простоїть.
Забулися хлопці після виборів про встановлення жорсткого контролю за дотриманням мовного законодавства у рекламі, торгівлі, сфері послуг. Це ж у їхній передвиборчій програмі чорним по білому написано! То ми Вам цим матеріалом нагадуємо – дійте! Хоч щось робіть, але не марнуйте час! Вже цілий місяць минув!!! А Ви все розказуєте, що будете робити. Годі декларацій! Найстрашніше у цій ситуації те, що вже місяць прожили вже без обіцяної «Свободою» достойної щомісячної доплати до пенсії ветерани ОУН-УПА. Кожного дня, щогодини, цих авторитетних людей стає все менше і менше. Що тут скажеш? Без кометарів… І ви, хлопці-«свободівці», не забалакуйте Тернопілля, бо люди вам цього не пробачать!
Андрій Стрілець
http://www.maidan.org.ua/static/news/20
- Місцезнаходження:Львів
До П"ЯТНИЦІ - закрити весь борг
30090533 (18:11:17 26/10/2009)
там в мене немає боргів!
30090533 (18:11:27 26/10/2009)
завтра за весь замовлений товар повністю заплачу по факту!
Постачальник (18:24:43 26/10/2009)
Ніяких претензій... - стандартні фрази ))
Почав окультурення балкону. Не дорога плитка, якщо самому ставити, виходить дешевше за ліноліум. Далі планується обшивка вагонкою і трохи утеплення.
В один прекрасный день, к моему нещастью, пришлось мне и моему папе заверить на Украине полномочие. Я являюсь гражданкой Словакии, а папа – Украины. В Словакии он прожил много лет, но потом решил вернуться на Украину. А мне, как его дочери, приходится порой в Словакии решать его дела – не серёзные, но есть моменты, когда, по словацким законам, мне нужно показать словацким властьям полномочие от него, чтобы принимать его почту, и т.д.
Сначала расскажу, как работают нотариусы в Словакии. Тебе надо заверить подпись на любой бумаге? О.К. Сел, накалякал на бумагу, что тебе надо, добавил своё имя, фамилию, день рождения, идентификационный код – это личный код, который даётся всем словакам при рождении, взял пять евро, нашёл нотариуса, тот взял деньги, проверил твой паспорт, ты подписал при нём бумажку, он её заверил, и пошёл ты с ней домой. Ето занимает примерно 5 минут, причём тебе никто в жизни не задаёт никаких лишних вопросов. Содержание бумажки – это твоё дело, нотариуса интересует только то, если паспорт твой.
В Америке всё ёщё проще, так там текст можно написать на любом языке мира. Что ты там накалякал – тоже никого не интересует, ты можешь написать, что ты – серый волк, или например что любишь играть с Путиным в нарды – всё твоё дело. Американского нотариуса можно, например, найти сидящим за обычным столиком во входе в здание, ты можешь его легко перепутать с дворником, но потом заметишь над его головой табличку “Нотариус”, подойдёшь к нему, заплатишь 2 доллара, покажешь паспорт, и он заверит твою подпись. Ему до лампочки, на каком языке написан текст документа, и на какой бумаге. Главное для него – проверить, кто лично бумагу подписал. А дальше иди, куда хочешь и делай с бумажкой, что хочешь. Ещё тебе спасибо скажет, что ты зашёл именно к нему.
Но не на Украине.
1. попытка - г. Ужгород. Сидит нотариус в своём офисе. Я ему подаю бумагу, где текст написан на словацком языке, т.к. я не подозревала, что он должен быть написан только на государственном – украинском – языке. Нотариус меня грубо посылает в тёплые края и услышав о том, что мне эта бумага нужна (кроме других дел) и для того, чтобы из словацких архивов ШТБ (слов. КГБ) взять некие документы для папы, он с ужасом в глазах и злостью швыряет её мне обратно и говорит – такое я вообще не собираюсь заверять! Украинский нотариус так обкакался, как будто завтра его самого уведут в гулаг, если заверит нашу бумагу. Мы в недоумении уходим (честно говоря, я была в шоке).
Итак, я возвращаюсь в Словакию ни с чем. Мой словацкий дядя – адвокат и юрист – профессионально готовит для меня это несастное полномочие. Всё так, как положено (хотя, ещё раз повторяю, в Словакии можешь сам написать любой текст и с ошибками, главное – ты и твой паспорт – но я решила не дать шанс никому на Украине прогнать меня). Для меня это переводит профессиональный переводчик на украинский язык. У меня – 3 копии того же текста – одно полномочие папа подпишет для меня, второе – для моей мамы (живущей в Словакии) и третье – для моего дяди – юриста. Мы решили так сделать на всякий случай, если один из нас недоступен, другой может взять почту папы.
Переводчик мне советует записать этот текст и на CD и на USB-key (”флэшка”), т.к. у каждого нотариуса разные требования. Потом мне рассказывает всякие истории о укр. нотариусах, о бардаке, который там, и мне становится плохо. Но – что делать - надо ехать и бороться.
2. попытка - г. Тернополь – 2 года спустя. Прихожу в первый офис. Нотариуса нет, но есть её секретарша и она мне – на диво – очень охотно обясняет, что я должна зайти завтра, всё сделают как надо, и на мой вопрос, могу-ли я текст сдать на CD она смеётся и говорит – да конечно, вы не думайте, мы на Украине уже продвинутые, компъютеры – не проблема, CD – не проблема, флэшка тоже не проблема, короче, завтра всё быстренько и красиво решим! Я не могла поверить своему счастью, неужели за 2 года всё так изменилось! Nema problema – no problem – kein Problem - на Украине?!
Я себе записала их рабочие часы и на следующее утро вернулась туда, за полчаса до того, как должны были начать работать. Пока гуляла, увидела офис государственного нотариуса. Он был открыт.
Так как я думала, что на Украине уже все продвинутые, зашла туда. Постучалась в дверь. Никто не отвечал. Ждала, ждала, пока кто-то не вышел. Я зашла туда. Стоит женщина – нотариус, молодая, худая. Я её спрашиваю – можно будет у вас заверить полномочие? Она отвечает – а мы ничего сдесь не заверяем. Я вытаращила глаза. На таблице ясно написано, что она – нотариус. И говорю ей: Как не заверяете? Так вы есть государственный нотариус, или нет? Тут она замялась – что-то же надо ответить на этот конкретный вопрос, и говорит – ну покажите тогда, что вам нужно заверить. Я начинаю заново всё обяснять и в конце говорю: вот здесь у меня текст на CD и на флэшке, можете посмотреть. Она говорит – а вы должны мне всё принести уже готовое на специальной форме. Я впервые услышала, что для этого нужна ещё и специальная форма. Говорю ей – а откуда мне её взять? Где её можно купить, или получить, или как к ней добраться? Ведь вы же нотариус, не я, значит все нужные формы должны быть у вас. Но она уже хмурится и ненавистно на меня смотрит. Я ей явно не понравилась, задаю неприятные вопросы. И молчит как партизан. Потом говорит – а CD и флэшку мы всё равно не берём, вы должны всё принести на бумаге и мы всё перепишем в форму! Хм, интересно, подумала я, так вдруг уже форма у них есть, а до сих пор не была. Волшебная страна, эта Украина. Вещи внезапно исчезают и потом появляются. Я ей отвечаю – вчера мне в другом офисе сказали, что это - не проблема. А она ядовито мне назад – а тогда идите к ним, зачем сюда пришли. И добавила какую-то непонятную фразу о том, как они обязаны выполнять законы Украины. Вообщем, полный бред. Повернулась ко мне спиной и занялась другими делами. А я там стою, не могу поверить, что представитель государства таким образом хамит клиенту и мало того, ещё и отказывается работать. Потому что она явно делала всё для того, лишь бы меня обидеть и избавится от меня. Слишком много хлопота со мной, неохота разбиратся с этой иностранкой, да пошла она к чёртовой матери, нечего мне делать, явно думала она. Ну, и я пошла. А потом вернулась переспросить её имя, чтобы запомнить эту дамочку. Будете к ней заходить, будьте осторожны. Табличка врёт. Там сидит не нотариус, а злая собака.
Я выхожу на улицу, возвращаюсь обратно в тот офис, где была вчера. Там давно уже должны были работать, но нигде никого. Короче, рабочие часы ставят на дверь for fun, но пора мне привыкать, что я не в Германии, а на Украине. It`s OK, иду гулять дальше, будем надеятся, что у них не запой и всё-таки хотя-бы к обеду появятся. И вдруг вижу ещё одну контору. Интересно, контор сдесь сколько хочешь, а бумагу никто заверить не может. Ну ладно, захожу туда. На стене висит диплом от Министерства юстиции, мол, хороший нотариус здесь сидит. Вхожу в офис, там сидит дама лет 40, красиво одета, с тщательным make-up-ом, и я начинаю свой монолог, обясняю уже как попугай, зачем туда зашла. Я закончила, и жду ответа. Признаюсь, готовилась уже ко всякому, но этот вопрос не ожидала: “А почему говорите по-русски?” Я застыла, и думаю – всё, мне капец. Не видать мне больше ни полномочья, ни родных. Сейчас меня на фиг пристрелят, т.к. говорю по-русски. И думаю, что ответить. И обясняю ей, что я прекрасно понимаю украинский язык, и читать могу, и папа мой – украинец, и только по-украински со мной говорит, но мне легче отвечать по-русски, т.к. я каждый день говорью по-русски и на Украине пол страны по-русски говорит, и я думала, это не будет проблема, и т.д. и т.п. Нотариусу мой ответ понравился, заговорила по-русски и спрашивает дальше – а почему ваш отец вернулся сюда, и чем он там занимался, и короче пошло миллион вопросов обо всём, только не к делу (мой отец явно экзот, что вернулся после 20 лет жизни за границей на Украину, никто этого не может понять и после моего похода по нотариусам я ему уже тоже удивляюсь.) Короче, когда уже меня разобрали до косточек, она говорит – ну, покажите мне ваш текст. Подаю ей бумагу и говорю, что есть и CD и флэшка. Она поднимает брови и говорит – но ещё этого бы не хватало, CD! Чтобы вирусом компъютер заразить! Я молчу, сил нет отвечать. Она читает бумагу и говорит: мы должны всё по-другому написать, у нас другие формуляции для этого, и перепишем это в форму и сделаем как генеральное полномочие (когда я это попозже рассказывала дяде-юристу, за голову хватался). Но так как я уже сдалась и не было энергии дальше бороться, говорью – OK, сделаем, как хотите. Она отвечает – тогда договорились, вы приходите через полтора часа, т.к. у меня сейчас другая работа.
Я выхожу оттуда и вдруг вижу, что долгожданная контора, где мне в первый рас всё красиво обяснили, открыта! Бегу туда как ракета и меня встречают с улыбкой. Какое счастье, когда вас на Украине встречают в конторе с улыбкой! Очень необычное явление (может если бы я притащила чемодан полный евро, другие бы хоть сквозь зубы тоже улыбнулись). Я заново начинаю своё выступление уже перед освещённым нотариусом. Она всё спокойно выслушала, а потом говорит: всё прекрасно, я бы эй Богу сделала, но так как этой бумагой вы будете пользоваться за границей…вы знаете…у меня с этим нет опыта…давайте идите лучше к другому нотариусу. У меня всё упало. Как я могу идти к другому, когда все они левые? Я же не могу кататься по всей Украине и кричать в мегафон: help! help! нужен нормальный нотариус!
Я себе сказала, что это будет уже последняя попытка. Взяла адрес, зашла к папе и вместе пошли на ул. Руську 23. Мати Божия! Мы попали в рай. Нам не только улыбались, но и всё сделали, как надо, никто на нас не ворчал, никого не раздражал мой русский язык, никто не придумывал отговорки, как это не сделать. Конечно, всё переписывали в нужную форму, и вместо 3 отдельных копий сделали одну, где все имена – моё, мамы и дяди, вес текст тоже поменяли, но самое главное, всё таки мой адский абсурдный поход закончился. Дай Бог счастья этой канторе и её нотариусу, и долгой жизни, а то срок действительности полномочья – 3 года, и возможно мне опять придётся к ним зайти, а если бы не дай Бог закрылись, то…страшно даже подумать.
Вы знаете, а самий главный урок заключается в том, что на Украине чиновники не изменились. Дальше гоняют людей. И если когда-то моего отца гоняли “советские” власти и КГБ, так сейчас, во время вільної України его гоняют дети и внуки тех же старих чиновников, которые передали всю эту тупизну и менталитет своим потомкам. Ничего не изменилось, и на жаль. Чтобы всем было понятно, я не из тех, которые просто так критикуют то, что происходит на Украине. Наоборот, я очень горжусь тем, что я – наполовину украинка, горжусь украинской культурой, искусством, литературой, и народом, где многие, очень многие люди живут в тяжёлых условиях и вопреки этому твёрдо работают, выкручиваются, воспитывают своих детей, заботятся о семье. И если бы кто-небудь в разговоре пытался оскорблять Украину, я первая её буду защищать. Но заодно считаю, что именно поэтому имею право украинцам сказать, что мне не нравится, хотя я знаю, что от меня ничего не зависит, но скажу им вот что:
В Словакии чиновники тоже наглели, пока не стали получать по мозгам – во-первых сверху – от министров, которые им дали понять, что социализм давно закончился и надо работать, и во-вторых от самих же людей, которые стали понимать, что чиновников, особенно государственных, кормят сами граждане из своих зарплат. Госзарплаты же платят из ваших налогов и труда, это – не деньги имагинарного дяди Пети, а ваши же. И чиновник работает для вас. Он должен свою работу выполнять как следует, без лишних комментариев, гримас, ворчания, нелюбви. А если тебя, чиновник, раздражает работа с людьми, тогда не лезь на эту работу, иди займись скотоводством, там можешь орать на коров, сколько хочешь, или мой машины, переводи книги, короче только не отравляй жизнь людям, которые тебе платят зарплату. Никто же тебе пистолет к голове не ставит и не заставляет тебя стать чиновником.
Да, я знаю, мне рассказивали, что украинские чиновники – многие, конечно не все – будут держаться за свою работу, т.к. там и взятки дают, и контакты налаживают, и всё настолько уже скорумпировано, что эти старые связи не разобъёшь. Тогда я спрашиваю, на какого чёрта украинский народ тратит своё время и энергию для оранжевых революций, если настоящую революцию надо делать не в Киеве, а у себя домя, на элементарном уровне местных органов власти. Кому нужны все оранжевые дела, если вас завтра также оскорбит какой-то нотариус? Который, если бы так себя вёл на Западе, подохнет от голода, потому-что там таких в секунде выгоняют из работы. Где осталась гордость народа, неужели советское время настолько испортило украинскую самоуверенность, что люди боятся высказаться, отчего такой страх перед чиновниками? Да, без бумажки – ты букашка, но давайте уже менять дела, всё-таки наступил 21 век. Президента поменяли, а толку – никакого.
И Министерство Юстиции Украины что делает – спит? Зачем осложняет жизнь самим нотариусам и придумывает ненужные формы и проверки текста? Господи, нигде в других странах я не видела такой тупости. Неужели хочет Минюстиции утверждать, что все остальные страны – дураки, а только на Украине знают, как должен работать нотариат?
C'mon, people. Wake up! Не давайте чиновникам и властям ходить по вашим головам. А вы, чиновники, если считаете, что законы паршивые и поэтому вы должны требовать абсурдные вещи от людей, начните давить на тех наверху. Делайте что-небудь. Не давайте Украине упасть на самое дно достоинства. Советский менталитет, миллион дурацких форм и штампов, абсурдные указания – всё это пора менять. Ведь если такой хаос существует на уровне нотариусов, то что потом творится на более важных постах? У нас говорят – рыба начинает вонять от головы. Лечите голову, чтобы рыба не сгнила.
Mariana Grigoryants
http://obozrevatel.com/news/2009/8/4/315
Дівчинка Ліля, яку я на плівку фоткав зараз в фотоконкурсі бере участь на УХ-радіо.
Голосуємо, не соромимось :)
